Установка насосів в колодязь: особливості встановлення, всі етапи, поради майстрів

Опубликованно 11.11.2018 05:30

Погружной насос для колодязя – оптимальне рішення задачі водопостачання на дачній ділянці або в умовах приватного домоволодіння. Даний агрегат з мінімальними енерговитратами та трудовими зусиллями дозволяє організовувати поливальні заходи і забезпечувати інші господарські потреби. Ефективність роботи даної системи залежить від якості установки насоса в колодязь, дотримання технічних вимог і норм безпеки. Які насоси використовуються для колодязів?

Не кожен насос підходить для підйому води з глибини. Теоретично можна організувати таким чином роботу будь-якої моделі, але не в кожному випадку це дасть очікуваний експлуатаційний результат. Особливості конструкції колодязів накладають певні обмеження на пристрій перекачивающего обладнання.

До цільовим типами насосів для такого застосування відносять заглибні, вібраційні і відцентрові. Циркуляційні моделі зазвичай використовуються в цілях підтримки достатнього тиску на поверхні при доставці води на великі відстані.

Важливо враховувати і конкретні робочі характеристики агрегату. Наприклад, встановлення вібраційного насоса в колодязь дозволяє забезпечити підйом на 60-70 м, але на практиці буває досить і 10-20 м.

Окремо звертається увага на конструкційне виконання. Якщо розраховується занурювати обладнання, то корпус повинен бути герметичним і захищеним від зовнішніх впливів – як ударів, так і контакту з брудом і піском. Щоб насос не працював вхолосту, без води (небезпечно для електротехнічної начинки), фахівці рекомендують віддавати перевагу моделям з захистом від «сухого» ходу. Це базові умови для організації продуктивної й надійної системи водопостачання від колодязя на побутовому рівні. Особливості монтажу

Специфіка роботи з зануреними насосами обумовлюється необхідністю для власника спускатися в шахту колодязя з невеликим діаметром. Середня глибина таких споруд на приватних ділянках варіюється від 10 до 25 м, тому без спеціальної оснастки в цій справі не обійтися. Основні і найбільш відповідальні монтажні операції будуть проводитися як раз на глибині.

Як спуститися в колодязь для установки насоса? Найбільш практичним рішенням є використання мотузяної драбини, по якій виконавець установки зможе не тільки спуститися до рівня розташування обладнання, але й зафіксувати себе, звільнивши руки для виробництва робіт.

Промислові сходи такого типу, вартістю 4-5 тис. руб., забезпечуються спеціальними пристроями для надійної установки і захоплення тіла. Якщо ж глибина занурення не перевищує 6 м, то можна обмежитися звичайною металевою драбиною з гаками на кінці. Також фахівці рекомендують ще при розробці свердловини облаштовувати в стінах колодязного стовбура сходи з металевих скоб з герметизованими кріпленнями, які забиваються в землю. Але це можливо лише при умові достатньої щільності ґрунту. Земляні роботи

Перший етап організації системи колодязного водопостачання передбачає створення та облаштування каналу доставки води на поверхню. Він повинен буде пов'язувати точку споживання води або колектор розподілу потоків і місце водозабору. Для цього викопується траншея, в якій буде прокладений трубопровід. Рекомендується, щоб канал не мав сильних вигинів з поворотами, що мінімізує енерговитрати при створенні потрібного тиску при перекачуванні рідини.

Місце входження в стовбур свердловини буде залежати від того, на якому рівні планується виконувати установку насоса в колодязь, але не вище глибини залягання промерзающего пласта. Це підвищить надійність траншеї. Як правило, відгалуження робиться на глибині 1,5-2 м.

Ширина каналу повинна становити 40-50 см. При цьому слід по можливості виключити знаходження в контурі гострих каменів і різного сміття, яке може пошкодити трубу. Далі на дні каналу виконується приблизно 20-сантиметрова піщано-гравійна подушка зразок дренажної. На ній укладається шар геотекстилю для завертання трубопроводу з метою герметизації.

Монтаж трубопроводу

За умови правильно організованої ізоляції можна використовувати металеві, металопластикові та поліпропіленові труби, а також шланги, якщо планується створювати канал з невеликою пропускною здатністю для поливу. Головні вимоги до матеріалу – антикорозійна стійкість і механічна міцність. Для зручності монтажу і можливих ремонтних робіт у майбутньому бажано формувати трубопровід сегментами по зонам. Укладання проводиться на поверхні, прокладеному каналі і на відрізку переходу до насоса вже в стовбурі свердловини. Особливо в траншеї важливо передбачити ізоляцію труби з утеплювачем і гофрованої оболонкою.

В точці виходу труби з стовбура встановлюється спеціальна сантехнічна гільза довжиною близько 50 см. Для забезпечення надійності установки насоса в колодязь своїми руками слід виконати замазку впровадженого патрубка з допомогою цементно-піщаного розчину. Коли він висохне, гільзу потрібно буде додатково обробити бітумною мастикою з метою гідроізоляції. Розрахунок трубопроводу по довжині робиться виходячи з того, що вхідна частина в шахті колодязя повинна мати як мінімум 25 див. На її закінчення встановлюється зливний кран для аварійного скидання води. Покрокова установка насоса в колодязь своїми руками

До цього моменту повинна бути підготовлена монтажна оснастка з пристосуваннями для кріплення обладнання та перевірено стан його електротехнічної інфраструктури. Справа в тому, що за допомогою трубопроводу буде проходити і кабель, причому без проміжних ланок з підключеннями. Він повинен прямо пов'язувати насос і джерело струму на поверхні.

Потім в першу чергу вирішується питання про те, як підвісити насос в колодязь? Його підвішують за допомогою капронового або оцинкованого троса, один кінець якого фіксується на стійкій кріпильної рами. Останню можна виконати із сталевих куточків – монтується найпростіший металевий каркас для розміщення біля оголовка колодязя. До цій базі фіксується трос.

Далі робочі операції роблять у наступній послідовності: Насос укладається в місці закінчення відрізка труби-патрубка, що з'єднує трійник і точку водозабору. Кабель розкладається паралельно вихідний трубі. Якщо агрегат поставлявся в збірному комплекті, то його буде достатньо з'єднати з гільзою. В протилежному випадку виконується установка заглибного насоса в колодязь своїми руками з застосуванням зворотного клапана. Для монтажу використовується комплектний або універсальний сантехнічний матеріал. Завдання виконавця зводиться до підключення клапана і приєднання перехідної муфти, з якою з'єднується труба. Кабель фіксується до водопроводу хомутами або ізоляційною стрічкою. Перший варіант надійніший, але в обох випадках слід витримувати крок розміщення кріплень не менш ніж в 50 див. Опущений трос протягується в спеціальний отвір на корпусі насоса (зазвичай передбачається спеціальний оголовок для захвату) і фіксується. На цьому етапі установки глибинного насоса в колодязь виробляється з'єднання трубопроводу з трійником. Це робиться за допомогою сантехнічної пасти або американкою з клоччям. Кабель в захисному кожусі виводиться через траншею на поверхню. Зовні отвір з трубопровідним каналом засипається ґрунтом і обкладається геотекстилем. Можна для додаткового захисту використовувати пластикову або бетонну обкладку вихідного ділянки. Особливості установки поверхневого насоса в колодязь

На відміну від заглибних насосів, дане обладнання не має спеціального захисту від води. Агрегат слід розташовувати не просто біля оголовка колодязя, а в спеціальному споруді. Спочатку монтується каркас, який захищає техніку з підключають елементами від опадів і вітру. Якщо є можливість, то краще організувати перекачивающую інфраструктуру в спеціальній підсобці або хозблок, але цей об'єкт повинен розташовуватися поблизу від шахти свердловини. Крім того, якщо установка свердловинного насоса в колодязь можлива на великій глибині, яка визначається тільки силою напору обладнання, то поверхневі моделі працюють з максимальним рівнем паркану не більше 8-9 м.

В колодязь занурюється усмоктувальна труба з попередньо встановленим фільтром і зворотним клапаном. На суші інший кінець труби через муфту відповідного формату підключається до патрубка насоса. Ще однією важливою особливістю поверхневих агрегатів є необхідність випуску повітря з контурів. Для цього монтується і відвідної повітряний клапан в якості додаткового обладнання.

З боку дане рішення у вигляді використання поверхневого насоса для колодязя може здаватися більше простим технічно, так як не вимагає створення додаткового виводу трубопроводу через грунт. Однак ця перевага покривається низьку продуктивність у порівнянні з зануреними системами перекачування. Тому такий варіант зазвичай використовують у сезонному режимі водопостачання для поливальних робіт. Підключення додаткового обладнання і автоматики

Незалежно від типу використовуваного насоса, буде потрібно установка допоміжної керуючої інфраструктури. В обов'язковому порядку до системи підключається мембранний бак (гідроакумулятор) для природної регуляції тиску і запобігання гідроудару, а також автоматика, яка полегшить керуючі процеси. І контролює реле, і мембранний бак розміщуються на поверхні в приміщенні. Причому важливо забезпечити горизонтальність положення даного обладнання, що створить умови для його коректної роботи.

Якщо використовується типова схема установки насоса в колодязь, то і гідробак повинен мати відповідну версію, призначену для розміщення в свердловині. І його корпус, і патрубки для підключення повинні бути герметизовані. До баку підводяться від насоса вхідні і випускні шланги, які дозволять регулювати тиск в контурі за допомогою буферної ємності. Реле з автоматикою підключається тільки на поверхні через УЗО з запобіжником. До речі, насосні станції вже в базовій комплектації передбачають наявність гідроакумулятора, і необхідні засоби управління. Інша справа, що використовувати такий агрегат для однієї лише мети поливу з колодязя нераціонально. При підключенні до колектора станція додатково може регулювати процеси перекачування води від інших джерел. Підготовка до першої експлуатації

Перед запуском насоса бажано виготовити гумові захисні підкладки по сторонах, де корпус може стикатися зі стінами колодязя. Це дозволить запобігти удари під час роботи агрегату з вібраціями.

В залежності від умов експлуатації аналогічні пристосування слід встановити по всьому трубопроводу. Особлива увага приділяється місцям установки хомутів – виступаючі частини з фіксаторами також не повинні стосуватися труб. Якщо проводиться установка в колодязь водяного насоса високої потужності, то на кінці троса буде зайвим передбачити і пружну підвіску, яка дозволить обладнання вільно вібрувати і знизить навантаження на несучу раму.

При включенні слід переконатися, що агрегат повністю знаходиться у воді. Якщо ж планується використовувати воду для питних потреб, то всі поверхні обладнання і трубопровідної мережі повинні бути ретельно промиті. Поради по обслуговуванню насоса

У процесі експлуатації слід періодично виконувати перевірку за такими позиціями: Цілісність конструкції і надійність з'єднань. Ступінь зносу кабелю, ізоляційних матеріалів і монтажної оснастки. Якщо виконувалася установка насоса в колодязь з гумовими ущільнювачами або демпферними матеріалами, то слід готуватися до їх регулярної заміни. Наявність сторонніх предметів в трубопроводі. Коректність показань вимірювальних приладів (манометра, термометра і т. д.). Спрацьовування систем аварійного відключення. Висновок

На якість роботи колодязних насосів будуть впливати багато експлуатаційні чинники: від характеристик перекачується рідини до надійності облаштованій монтажній конструкції. Тому монтажні заходи рекомендується проводити лише після комплексного обстеження точки забору і оцінки можливостей для рішення поставленої задачі.

Запропонована технологія установки насоса в колодязі дозволяє організувати ергономічну у використанні і доступну для подальшого техобслуговування систему водопостачання. При бажанні її можна модернізувати, пов'язуючи комунікації з іншим обладнанням, наприклад колекторної установкою або циркуляційним який перекачує агрегатом. Вибравши відповідну схему водозабору, цілком можна забезпечити будинок і питною і технічною водою для поливу городу. Автор: Андрій Райтер 9 Листопада, 2018

Категория: Интерьер