"Воно 2". Раз-другий, клоун прийде за тобою

Опубликованно 05.09.2019 04:06

У прокат виходить "Воно 2" — продовження одного з найприбутковіших в історії кіно фільмів, знятих в жанрі "жахи". При бюджеті в смішні для американського кіно $35 млн, світові збори картини склали більше $700 млн. І це у фільмі, в якому не було акторів-зірок, а у режисера Андреса Мускетті за плечима значилася аж одна повнометражна робота в кіно!

Так що другу частину фанати Стівена Кінга ("Воно" — екранізація його однойменного роману) і льодових кров історій чекали з нетерпінням.

Відразу попередимо: якщо ви не бачили першу частину "Воно", то друга точно не для вас. Ви банально загубитеся в кількості головних героїв (а їх шестеро!) і рясних флешбеки-отсылках до минулого.Сюжет

У першій частині з монстром Пеннивайзом, які приймають вигляд пекельного клоуна, і пожирає дітей, боролися 11-річні хлопці. У другій, дія якої розгортається через 27 років, все ті ж персонажі, але вже стали дорослими. Сам сюжет можна описати просто: герої повертаються в рідне містечко, щоб знову, і тут слід цитата: "замочити долбанного клоуна".

Розбір польотів

Успіх першої частини слагался з наступних елементів. Перший — дивно тонка і правдива гра усіх без винятку дітей-акторів. Поклавши руку на серце — по кожному з них тоді гіркими сльозами ридав "Оскар".

Другий — реалістичність того, що відбувається. Головними героями були невдахи, яких цькували однолітки — кого за зайву вагу, за кого поганий зір і здоров'я, кого за колір шкіри. Все це викликало зустрічне довірче співчуття глядача. І коли ці герої, з такими звичними і зрозумілими проблемами, раптом зіткнулися з чимось фантастичним — Пеннивайзом, то і ця їхня битва раптом теж стала реальною. В неї віриш. Немов це не якийсь там містичний пожирачів плоті, з зубами-пилками, а цілком земний, але при цьому неймовірно небезпечний маніяк, який може тебе спокійно і буденно позбавити життя. Тільки тому що йому, бачте, подобається занурювати пальці в твою теплу кров.

У другій частині глибинний, як бомба, психологізм зник, поступившись місцем банальності. Проблеми дорослих героїв — кар'єрні невдачі, чоловік, обожнює піднімати на дружину кулаки, істерична жінка, яка страждає зайвою вагою, — все це, звичайно, хвилююче. Але чомусь вже не чіпає так сильно, як проникали під шкіру проблеми дітей. Більш того, всі ці "неприємності" дорослих здаються кінематографічно... надуманими.

Відчуття фарсу зростає, коли один з героїв, що залишився жити в місті (решта роз'їхалися хто-куди) і стежити за порядком, розкриває походження Пеннівайза. Виявляється, він прилетів з неба. І першими, хто з ним боровся, були індіанці, під проводом шаманом. Роман "Воно" вийшов в 1986 році. І, напевно, тоді така інформація звучала навіть романтично. Або загадково. Але в 2019-му році це викликає лише криву посмішку. Ну що за маячня!

Читати також Дочекалися: у кінотеатрах вийшов новий фільм Тарантіно "Одного разу в... Голлівуді"

А тепер додайте сюди звірячий — майже тригодинний хронометраж. З якого приблизно 45 хвилин герої бігають по колу в бутафорською печері. На тлі огидно намальованого Пеннівайза з паучьими ніжками. При цьому герої весь час кричать якісь безглузді заклинання, то панічний: "Біжимо-біжимо-біжимо!". Але, справедливості заради, це претензія навіть не до сценаристам. А до письменника — все строго за романом. Біда в тому, що друга частина роману морально застаріла.

З плюсів. Дорослий акторський каст не поступається дитячому. Кожен на своєму місці і, що найголовніше, дійсно виглядає як герой з першої частини, але виріс. Схожість дивовижне! До речі, у другій частині не обійшлося без зірок. Тут тобі і багатоликий Джеймс Макевой ("Спліт", "Люди Ікс"), і розкішна Джессіка Честейн ("Интерстеллар").

Окрема приємність — після кожної страшної сцени (хоча вони тут більше навіть не страшні, а просто осоружні — за типом монстра у вигляді жінки з грудьми до пупа) слід сцена з жартом-примовкою, разряжающая напружену обстановку.

Головний же бонус фільму — хвилинне камео Стівен Кінга в ролі продавця антикваріату. За цей реверанс у бік фанатів — окреме спасибі.

На постерах фільму — червоні повітряні кульки (червоний — улюблений колір Пеннівайза). Ось і фільм такий же — дутий. Ткни пальцем — від нього і мокрого місця не залишиться.

Читай також: Що відомо про дев'ятому сезоні "Американської історії жахів" (ВІДЕО)-->

Live Journal

Facebook

Категория: Новости