Батоги, перформанси та пляжна мода: 26 кадрів з історії Каннського фестивалю
Опубликованно 31.08.2019 07:45
Єва Херцігова
З моменту свого заснування в 1946 році Каннський кінофестиваль був чимось більшим, ніж просто оглядом, де професійне журі оцінює внесок режисерів у розвиток кіномови, а прості глядачі товпляться в чергах на прем'єри. Покази фільмів на Рив'єрі стали справжнім символом гламуру і горезвісної la dolce vita. Ну а як може бути інакше, коли фоном для фотосесій служить не нудний прессволл, а пальми, блакитне море, вечірки, де шампанське ллється рікою, йдуть одна за одною, а гостями фестивалю з перших днів ставали найяскравіші, обговорювані і знамениті представники своєї епохи. Та й на знакові події кіноогляд завжди був багатий: від доленосних знайомств до нетривіальних презентацій фільмів (деякі сьогодні піддалися б осуду!) і візитів рок-зірок. Перед відкриттям чергового фестивалю згадуємо, як все було раніше.
Перший Каннський кінофестиваль пройшов в 1946 році. Треба зазначити, що радянський кінематограф тоді не залишився осторонь: у конкурсі було представлено відразу шість радянських фільмів (причому режисер Лев Арнштам брав участь відразу з двома картинами), а в журі був запрошений Сергій Герасимов.
Примітно також, що перший фестиваль відбувся не у звичний нам зараз весняний місяць, а восени — з 20 вересня по 5 жовтня. Втім, для Канн це оксамитовий сезон і погода гостей не засмутила — не обійшлося навіть без концертів під відкритим небом. Так, на терасі готелю Carlton перед публікою виступила Едіт Піаф.
Едіт Піаф, 1946 рік
Бріжит Бардо стала справжнім символом фестивалю: фотографії юної і енергійною зірки (то вона несеться в сукні по кромці моря, то грає з собаками на пляжі) є одними з найбільш впізнаваних і розтиражованих в історії Канн. Сенсацією Бардо стала відразу: на фестивалі вона вперше з'явилася в 1953 році (їй ось-ось повинно було виповнитися 19 років) і за нею вже ходили натовпу фотографів. До знаменитого образу з копицею світлого волосся і чорними стрілками було ще далеко, але заявка на титул секс-символа вже була зроблена.
Бріжит Бардо, 1953 рік
Бріжит Бардо позує фотографам, 1953 рік
Поки одні зірки на фестивалі позують фотографам, інші самі охоче стають по той бік камери — чудові пейзажі Лазурного берега свого часу надихнули і Грейс Келлі. Втім, скажемо спасибі і репортеру, який відобразив саму актрису, а точніше її стильний образ. До речі, саме під час цього фестивалю в 1955 році Грейс Келлі і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком князем Реньє.
Грейс Келлі, 1955 рік
Складно уявити собі фестивальне життя без багатьох гламурних вечірок та урочистих прийомів, але про головне завдання візиту — просуванні свого фільму — кінематографісти теж не забувають. І Канни побачили чимало досить ефектних презентацій.
Так, Тіппі Хедрен і Альфред Хічкок занурювали публіку в атмосферу свого фільму "Птахи" (Birds), Катрін Деньов прогулювалася з "шербурським" парасолькою, а рекламувати фільм "Елфі" (Alfie) Майклу Кейну допомагала група дівчат, одягнених в штани, де назва фільму було вишито на задніх кишенях — сьогодні такий піар-хід навряд чи б оцінили.
Тіппі Хедрен і Альфред Хічкок, 1963 рік
Катрін Деньов перед показом фільму "Шербурзькі парасольки" (Les parapluies de Cherbourg), 1964 рік
Майкл Кейн і моделі, 1966 рік
Денніс Хоппер, Пітер Фонду і Джек Ніколсон перед прем'єрою фільму "Безтурботний їздець" (Easy Rider), 1969 рік
Арнольд Шварценеггер "скидає" двох дайверів у воду, рекламуючи фільм "Качаючи залізо" (Pumping Iron) зі своєю участю, 1977 рік
Кері Грантом і Кім Новак явно було про що потеревенити: Грант тільки закінчив зйомки у Хічкока у фільмі "На північ через північний захід" (North by Northwest), а Кім Новак була головною зіркою вийшов роком раніше "Запаморочення" (Vertigo).
Кері Грант і Кім Новак, 1959 рік
Пари завжди залучали на фестивалі особливу увагу — романтична, майже курортна атмосфера відіграє тут не останню роль. Одрі Хепберн і її чоловік Мел Феррер були однією з найбільш яскравих і обговорюваних пар свого часу. Втім, цю фотографію охоче згадують і в модних хроніках: приталене плаття розшите Одрі, доповнене фірмовими рукавичками — такий образ актриси і закохав у себе мільйони прихильників по всьому світу.
Одрі Хепберн з чоловіком Крейдою Феррером, 1960 рік
Не менше уваги привертала і Катрін Деньов, яка тоді була заміжня за британським фотографом Девідом Бейлі. Позувати він, треба сказати, теж вмів — знімок пари з аеропорту і сьогодні можна сміливо розміщувати на обкладинки альбомів інді-груп, а за пальто як у Деньов модниці б і побилися. А от для вечірнього виходу французька актриса вибрала довге плаття в смужку — річ дуже в стилі лондонських модів.
Катрін Деньов з чоловіком Девідом Бейлі, 1966 рік
Катрін Деньов з чоловіком Девідом Бейлі, 1966 рік
І хоча публіка найчастіше бачить лише глянсову обкладинку, світ фестивалю складається не тільки з червоних килимових доріжок. Всі урочисті прийоми рано чи пізно закінчуються. В епоху Instagram закадрові репортажі публіка отримує безпосередньо від зірок, у минулому ж знаменитостям доводилося ще трохи потерпіти офіційних фотографів у власних готельних покоях. А ось пози, треба сказати, не сильно змінилися: туфлі — розкидати, вальяжно присісти в крісло у вечірній сукні — знімок готовий.
Софі Лорен у сукні від Emilio Schuberth, 1955 рік
Бажаними гостями на фестивалі були і рок-музиканти: поява кумирів молоді одразу робило захід ще більш привабливим і стряхивало всякий нафталін: косухи і джинси освіжали паради вечірніх суконь і смокінгів.
Девід Боуї і Памела Рук на показі фільму "Прекрасний жиголо, бідний жиголо" (Just A Gigolo), 1978 рік
Кіт Річардс з цивільною дружиною Анітою Палленберг і дітьми, 1971 рік
Джеррі Холл і Мік Джаггер, 1991 рік
Але запалювати вміли не тільки герої рок-сцени — в 90-х жару давали і супермоделі. Так, поява Єви Герциговой в образі домінатрікс з батогом, здається, повністю паралізувала будь-який рух на набережній Круазетт. Позувала тоді модель одному конкретному фотографу — легендарному Хельмута Ньютона. Його, втім, навряд можна побачити у натовпі — інші володарі камер теж прагнуть роздобути свій знімок.
Єва Герцигова, 1996 рік
Міжнародна кінематографічна дружба — частина будь-якого фестивалю. І Канни не виняток. Микита Міхалков вітає Марчелло Мастроянні з нагородою, яка дісталася акторові за роль у його фільмі "Очі чорні", а сам, здається, готовий затягнути не однойменний романс, а пісню про волохатого джмеля — білосніжний костюм з контрастною краваткою дуже нагадує образ Михалкова з фільму "Жорстокий романс", де він виконав роль Паратова.
Микита Міхалков і Марчелло Мастроянні, 1987 рік
Елізабет Тейлор протягом декількох десятиліть була однією з головних зірок кінофестивалю. Одне з перших появ актриси на Лазурному березі було ще в кінці 50-х, коли вона по-королівськи входила в зал з тіарою на голові, подарованої її третім чоловіком Майком Тоддом. Любов до трагічно загиблому чоловікові актриса пронесла крізь роки (багато знайомих Тейлор стверджували, що саме Тодд був головною любов'ю її життя) разом зі скринькою коштовностей.
Сережки, в яких вона з'явилася на фестивалі в 1987 році, також колись подарував їй Майк. Ефектне плаття з декольте і об'ємними рукавами було від Нолана Міллера, дизайнера, який створив вбрання для легендарного серіалу "Династія" (Династія).
Елізабет Тейлор і Джордж Гамільтон, 1987 рік
Наряд з рожевої накидки і нижньої білизни, створений Жаном-Полем Готьє для Мадонни для прем'єри фільму "У ліжку з Мадонною" (In Bed With Madonna) в 1991 році, відомий навіть тим, хто не дуже уважно стежить за модою — аж надто багато галасу свого часу наробив цей образ співачки.
Не менш ефектними були виходи і на інші покази: так, на перегляд фільму Спайка Лі "Тропічна лихоманка" (Jungle Fever) Мадонна прийшла в іншому оригінальному костюмі від Жана-Поля Готьє, смешавшего в одному образі балерину, школярку і бізнес-леді.
Мадонна, 1991 рік
Вистачало у неї часу не тільки на червоні доріжки, але і на спорт: пробіжки по Каннам Мадонна відправлялася в компанії двох охоронців і десятків фотографів. Стиль бадьорого ранку — квінтесенція 90-х: біла футболка в стилі унісекс, велосипедки і строката вітровка. Красиво біжать!
Мадонна і її охоронці, 1991 рік
Хоча Каннський кінофестиваль завжди був лояльний до незалежного авторському кіно — саме цього огляду, зрештою, багато в чому зобов'язана своєю появою французька "нова хвиля" — тут з такою ж радістю зустрічали і мейнстрім.
У 1992 році в Каннах пройшов показ еротичного трилера Пола Верховена "Основний інстинкт" (Basic Instinct), на якому були присутні і виконавці головних ролей Майкл Дуглас і Шерон Стоун. До речі, ця картина відкривала фестиваль. Урочистість моменту актори явно усвідомили і вибрали гармонійні вбрання в одній чорно-білій гамі.
Майкл Дуглас і Шерон Стоун, 1992 рік
На фестивалі публіка завжди обговорює в першу чергу модні образи зірок, але ті, хто залишається за кадром, теж не відстають і часом заслуговують окремої уваги: в 1987 році фотографи, які чергують біля червоної килимової доріжки з'явилися на своїх робочих місцях у масках політиків того часу.
Фотографи на 40-му Каннському кінофестивалі, 1987 рік
А які моменти в історії Каннського фестивалю запам'яталися вам?
Категория: Мода